Більшість матеріалів, які ми розглядаємо в цій серії, ще проходять шлях від лабораторії до операційної. Але клінічна практика вже дає перші реальні приклади того, як резорбуючі 3D-друковані каркаси працюють не на тваринних моделях, а в тілі конкретної людини. У січні 2023 року в Квінсленді, Австралія, така операція відбулася вперше в світовій практиці саме в такому поєднанні техніки й матеріалу.
Пацієнт Джон Менверінг втратив половину нижньої щелепи через онкологічне захворювання. Спершу її реконструювали класичним способом, взявши фрагмент кістки з його власної гомілки. Але після подальшого протипухлинного лікування цей трансплантат почав руйнуватися, і хірургу Майклу Вейджелзу знадобилося шукати інше рішення.
Каркас замість шматка власної кістки
Новий підхід використав імплант, розроблений австралійсько-сінгапурською компанією Osteopore: пористий, біодеградуючий 3D-друкований каркас, який обгорнули тонким шаром окістя, тканини, що вкриває кістку і містить клітини-попередники остеобластів. Ідея полягала не в тому, щоб одразу замінити втрачену кістку готовим фрагментом, а в тому, щоб дати організму каркас, усередині якого нова кістка зможе відрости сама.
За словами представника компанії-розробника доктора Джинг Ліма, конструкція імпланту спеціально розрахована так, щоб тканини й кровоносні судини проростали не лише навколо каркаса, а
крізь весь обсяг скаффолда. Це прямий наслідок пористої архітектури, закладеної ще на етапі друку, та ретельного підбору матеріалу під конкретне клінічне завдання.
Чому проростання судин важливіше за саму форму
Це технічне уточнення насправді дуже суттєве. Кістка, позбавлена власного кровопостачання, не виживає, хоч би яку ідеальну геометричну форму не мав імплант. Тому недостатньо просто заповнити дефект матеріалом потрібної форми: сама внутрішня структура повинна давати судинам і клітинам фізичний шлях усередину каркаса, а не лише вздовж його зовнішньої поверхні. Саме тому пориста тривимірна архітектура, а не суцільний блок матеріалу, залишається наскрізним принципом у переважній більшості сучасних кісткових скаффолдів, включно з тими, що розглядалися в попередніх дослідженнях цієї серії.
За задумом лікарів, протягом наступних приблизно двох років імплант поступово розсмоктується, поки на його місці не сформується власна, повноцінна кісткова тканина пацієнта. Це усуває потребу в другій операції для вилучення матеріалу, ризик, який залишається постійним супутником усіх нерезорбуючих металевих чи керамічних кісткових імплантів.
Один клінічний випадок і загальний науковий принцип
Сам випадок ілюструє загальний принцип, який лежить в основі всього класу резорбуючих кісткових каркасів: пориста структура, здатна пропускати судини й клітини крізь весь свій об’єм, і поступова, контрольована деградація матеріалу синхронно з наростанням нової кістки. Це саме той інженерний напрямок, у якому розвивається клас композитів, до якого належить і ResorBone™.
Клінічні випадки такого штибу цінні саме тим, що показують: концепція резорбуючого остеокондуктивного каркаса вже вийшла за межі лабораторних досліджень на тваринах і працює в реальній хірургічній практиці, навіть у складних, нестандартних клінічних сценаріях.
Ця стаття є науково-популярним оглядом опублікованого медіаматеріалу про конкретний клінічний випадок і не є рекламним твердженням про властивості будь-якого конкретного медичного виробу. У згаданому випадку застосовувався виріб виробництва Osteopore, а не ResorBone™ чи вироби biodrook. Відповідність і клінічну ефективність імплантів biodrook підтверджує власна документація виробника.
Джерело: Keane P. World-first Surgery to Help Man Regenerate Jaw Thanks to 3D Printing. 3D Printing. Published March 13, 2023.
https://3dprinting.com/news/world-first-surgery-to-help-man-regenerate-jaw-thanks-to-3d-printing/ 
